Незатишно так…

(Верлібр)

Незатишно  так  стало  у  парках,  
вже  дихає  зимою  Україна
І  холодом  проймає  до  кісток...
І  неприкритий  сум  вже  огорнув...
Але  цьому  виною  не  зима,  
не  студінь  і  мороз,  і  не  оці    
оголені  дерева  у  парках...
Це  все  війна,  страшна,  жорстока  відьма  
ненаситна...  
Ми  розучилися  радіти  дню  новому,  
як  це  було  раніше...  
Це  було???
У  нас  був  привід  з  друзями  зустрітись  –
 на  філіжанку  кави  запросити,  
біля  вікна  за  столиком  в  кав'ярні  
і  душі  один  одному  там  гріти  
не  тільки  чаєм,  кавою,  а  й  словом
Уміли  слухати  і  чути...  
А  тепер?...
Всі  сенсорні  системи  притупились,  
так  ніби    гумкою  хтось  стер  їх  без  жалю...
Незатишно  так  стало  у  парках,  
вже  дихає  зимою  Україна
І  холодом  проймає  до  кісток...  
Зате  вчимося  Господу  молитись

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2024
автор: Олена Бондар (Бондаренко)