Доля посміхнеться
Нам. Війна минеться
Й більш її не буде
Ввік. Наш край здобуде
Перемогу. Мати
Україна-мати
Буде мир повіки,
Бо мине навіки
Ця війна лихая,
Темная, страшная.
Більш її не стане.
Мир, який настане,
Буде панувати.
Будем відчувати
Ми душею щастя,
Цю війну-нещастя
Врешті закінчивши.
Мир же, наступивши,
Наче сонце, гріти
Буде. Ми ж радіти
Будемо, мов діти.
Так, неначе квіти,
Буде процвітати
Україна-мати
Кожну ніч і днину,
А також годину,
Всяку мить – повіки.
Буде так, як ріки,
Мир в нас протікати,
Доки блискотати
Буде ясне сонце
Крізь небес віконце
В світі чарівному,
Дивнім, неземному.
Так, він запанує.
Серденько це чує
Разом із душею
Цілою моєю.
Вже ось-ось ця днина,
Світлая година
Прийде. Мир із нами,
Доньками й синами
Неньки-Батьківщини,
Буде. До людини
Кожної він прийде.
Так, як сонце, вийде
Він і буде гріти.
Ми йому радіти
Будемо без краю
В ріднім, любім кра́ю,
Що у нас єдиний
Лиш. Час швидкоплинний.
Доки ж він минає
Й сонечко палає
Попід небесами,
Буде мир із нами,
Доньками й синами
України-мами,
Так, як і в усьому
Світі цім земному.
Євген Ковальчук, 23. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2024
автор: Євген Ковальчук