Не хорони мене, тривож (секстина)

*  *  *  

Не  хорони  мене,  тривож,
я  ще  існую,  ще  жива,
і  я  кохаю  як  кохала.
Свої  бажання  не  стринож,
їм  волю  іноді  давай
і  так,  щоб  спрага  не  втихала.

Ти  палиш  по  мені  свічу?
Чи  по  коханню?  І  чому?
Любов  у  спорах  присмиріла.
І  ти  мовчиш,  і  я  мовчу.
Чи  ж  не  у  тому  наш  тріумф  –
вона  два  роки  душі  гріла.

Тож  відійди  від  суєти,
хай  нам  в  серця  тепло  струмить,
відчуєш  вогнище  домашнє.
В  коханні  двоє:  Я  і  ТИ,
й  безцінна  кожна  наша  мить
в  благословенних  днях  вчорашніх.

Ти  не  спрямовуй  ввись  орлят,
я  безпорадна  на  протест,
там  в'ються  голуб  і  голубка.
Сам  знаєш,  як  горить  земля,  
який  важкий  прийшовся  квест,
де  проживає  Незабудка.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2024
автор: на манжетах вишиванки