...І коли наречеться листо́пад розлучником душ,
І коли нам до завтра дожити сумнівним здається –
Ані крик спересердя, ні біг невтямки́,- ані руш! –
Ні від себе й до себе, ніщо навкруги не озветься…
Тільки шорох падучого листя в розкрите вікно,
Тільки скрипи пралітньої липи та вітер у скроні –
Тільки образ дитячий і пізнє твоє рамено,
І зів’ялого сонця шорсткі, але рідні долоні.
Увійшов до збірки вибраної лірики "ОСІНЬ... ПАДАЄ ЛИСТЯ... ДОЩ... або ПОРА ОПАДАНЬ". -- Львів: СПОЛОМ, 2023-2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2024
автор: Сіроманка