В зоопарку левик жив.
Їв він, пив і не тужив.
Та якось побачив левик
На скейтборді хлопця Лева.
Дошку на колесах мати
Захотів лев, щоб катати
Своє тіло також міг.
Тож у кутику приліг
І думки перебирати
Став:
- Мені щодня кричати
Чи просити дошку треба?
Боже, дай підказку з неба!
Просвітив Бог левеня.
Почало просить щодня
В годувальниці скейтборд.
В день народження не торт
Принесли йому в дарунок,
А скейтборд і поцілунок.
Сам директор зоопарку
Приволік його на карку.
Став інструкцію читати
Лев з охотою, завзято.
Як всі пункти прочитав,
То на дошку зразу став.
В клітці їздив, тренувався.
Ґулі бив, та не здавався.
Як навчися рівновагу
Зберігати, то без ваги
Вийшов з клітки із скейтбордом
(Дали дозвіл) й рівно, гордо
Став котитись по доріжці
На одній, на правій, ніжці.
А відштовхувавсь без спішки
Лівою він від доріжки.
З дошки не злетів їздець.
Д. з. мовив: «Молодець!»
Левик-скейтбордистик радо
Слушну дасть тобі пораду:
- Якщо хочеш щось уміти,
Мусиш спершу попотіти!
Д. з. (скорочено) – директор зоопарку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)