О, Усміхнись мені ,усміхнись!
Усміхнись ,як колись усміхалась.
Прошу тебе на мить зупинись!...
Щоб ця осінь у серці зосталась.
О ,Усміхнись мені, усміхнись !
Як весна усміхається літу.
І як білий птах увись здіймись!
Світи сонечком між зореквітом.
Прийшла Золота осінь у сад
Опадає з дерев жовте листя.
Хоче зігріти нас Листопад
Нахиляє сонечко з захристя.
Ця осінь красива, як весна
Поміж крон дерев грається сонце.
Пий, оцю земну красу до дна!
Лови блаженну мить у віконці.
Скоро зима замете наш сад
Забіліє, цей ясен світ в снігах.
Злетить у синю даль Листопад
Насіє сніжинок нам білий птах.
Я хочу ,щоб ти усміхалась
На землі раділа кожному дню.
Холодних зим, грози не боялась...
Я розпалю полум'я вогню.
Без тебе, такий холодний світ...
Ніч мов засніжена Антарктида .
Ти моє сонечко - райський цвіт
Від усмішки розквіта - планида...
Бачу тебе щасливою я
І тане застуда у серці - лід.
Як швидко біжить ріка - життя!!!...
Залишає осінь у серці слід.
Я не хочу тебе втрачати!
Бо почуття зів'януть , як квіти.
І дозволь до себе обняти!...
Крізь зими вести тебе у літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Чайківчанка