БУЛО КОХАННЯ?



Рок֨и  не  вернемо  уже,  
і  не  перейдемо  на  «ти»,
не  перепишемо  сюжет,
давно  любові  пломінь  втих.
Багаття  більш  не  дасть  тепла,
і  від  золи  схолонув  слід.
Стежина  терном  заросла
та,  що  вела  в  кохання  світ.

Невже  це  з  нами  все  було?
Пожовклі  клаптики  листів  
міжрядь  притримали  тепло,
й  слова  –  привітні  і  прості.
В  полоні  мрій  і  віщих  снів
любов  плекали,  як  дитя.  
І  хоч  вогонь  наш  пломенів,
гасила  відстань  почуття.
 
Карали  сумніви  обох,
в  листи  закрався  холодок.
Жива  металася  любов,
зайнявся  зведений  місток.
Ми  –  кожен  певний  в  правоті,
про  почуття  забули  геть.
Отож,  в  останньому  листі
любов  зі  зла  розбили  вщент.  

Ваганням  й  спорам,  завдяки,
ми  стали  друзями  для  всіх.
Життя  ж  вказало,  навпаки  –
нещирі  друзі  –  просто  міф.


По  світу  ходимо  з  тих  пір,  
ти  –  не  один,  я  –  не  сама.
Та  жовтий  зошита  папір  
зберіг  все  те,  чого  нема.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: на манжетах вишиванки