На сірому ватмані хмари
Горять осокори.
Знялися свічами до Бога
У вітах-руках.
Чого ми не мали? Чи мали?
Привілля? Покори?
Не думали, мабуть, допоки
Біль світом блукав.
Гадали: далеко-далеко,
Не наш, і ніколи
Не прийде під вікнами вити,
У серці шкребти.
Далеке у Сирії пекло,
В Абхазії - горе.
Гасали по світу неситі
Імперські хорти.
На сірому ватмані далі
Згорає десята
Тривожна заплакана осінь.
Ти, Боже, подай
Їм те, що допоки не мали-
Розплати, відплати,
Хай стануть голодні і босі,
Зніміють нехай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Горова Л.