"кує-не-кує…"

кує-не-кує  —
а  заново  зібраний  дощ
ляпасами  отямлює  маки
в  яких  завірусились  зозулині  луни
під  право  першої  самоти
під  безправ’я  останньої
вигойданої  важким  сопінням
мов  серце  печерного  звіра
який  раз  на  рік  
виходить  із  темряви
вбирає  морду  в  маковий  цвіт
і  смиренно  вчиться  рахувати  до  ста
перш  ніж  нагримати
на  зозулю  



25.05.23

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Тарас Яресько