У світі є, дитино,
Мангуст – така тварина.
Мангуст – міцний горішок
Й швидкий, з підряду кішок.
Він фрукт їсть і рибину,
Лист, жабу, комашину.
І не боїться змія –
З ним битися уміє.
Послухай про мангуста,
Який любив капусту.
Мав нірку він у полі.
І ситим був доволі.
Звали мангуста – Комо.
Як він виходив з дому,
Змії за ним ганялись,
Та в шлунку опинялись.
Мангустик був прудкішим
За змій і сміливішим.
Укусів уникав.
Бій завжди вигравав.
Якось мангустик Комо
Бився зі скорпіоном.
Той йому ніжку зранив.
Хоч сам у невідь канув.
Ліг на бочок мангустик.
Йшла жінка по капусту.
Комо почав стогнати –
Взяла його до хати.
Ніжку полікувала.
Вмила, погодувала.
Лишився в неї жити.
Прагла з котом здружити
Комо. Не зміг! Не казка.
А з вівцями – будь ласка!
З ними під вітру фугу
Ходив в дворі, по лугу,
Пив воду, їв листочки
Й тер ніс в овечі бочки.
Любили вівці Комо.
Їх віддано, без втоми
Охороняв в луг-зоні
Від змій і скорпіонів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)