Золота оправа


Від  кіля  до  верхівки  щогли  
Вивчав  натхненно  з  подихом  вітрів
Той  корабель  в  безмежнім  океані  
Олійних  фарб;
І  той  любовний  жар  
В  очах  Данаї,  млосний  погляд  зваби  
Юдиф  у  золотавім  торжестві.  
О,  не  дарма  вдихав  в  безмовність  Леди
Мрійливу  тугу  грації,  і  сон
Змінив  примхливу  дійсність  на  причастя  
До  міту,  до  переказів,  легенд,  
До  вічності
І  так  зійшов  за  правду  
Опісля  сну,  що  все  перевернув,
Розмалював,  розлив,  переінакшив  –  
Примарафетив,  сплутав,  розписав,
Що  бачиш  всюди  натяк  на  Єлену,
Що  переходить  лебединий  став.

21.07.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Володимир Каразуб