Восени (сонет)

Неначе  звук  іржавої  струни,
Впивається  у  серце  сіра  злива.
Картину,  що  не  має  перспективи,
Відтінками  малюю  давнини.

Таким  буваю  тільки  восени  -  
Беззахисним,  беззбройним  та  вразливим.
Почує  тільки  жовтень  незрадливий
Мій  шепіт  без  адреси:  "Пригорни..."

Але  кохання  ще  зберіг  в  тумані!
Зустріну  осінь,  витончену  пані...
Її  журі  -  знесилене  "віват".

Зоря  вечірня  неодмінно  згасне.
Мені  зігріє  руки  подих  власний.
Душі  так  зимно!  Завтра  -  листопад...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Артур Дмитрович Курдіновський