Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.
Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий
Мій шепіт без адреси: "Пригорни..."
Але кохання ще зберіг в тумані!
Зустріну осінь, витончену пані...
Її журі - знесилене "віват".
Зоря вечірня неодмінно згасне.
Мені зігріє руки подих власний.
Душі так зимно! Завтра - листопад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Артур Дмитрович Курдіновський