Червоні вуха (241)

Моє  лице  палає  дужче  сонця,
від  жару  плавить  мозок,  барвить  шкіру.
Аж  на  ходу  слова  всі  забуваю,
пливу  від  почуттів,  не  бачу  міру.

Емоцій  різнобарвних  вистачає,
вже  з  вух  тече  і  радість,  страх,  журба.
Бентежить  лиш  твій  погляд,  той  жаданий,
п‘янить  мене,  голодного  раба.

Без  слів  накласти  чари  спромоглася,
одна  лиш  дума  душить  серця  стук.
І  як  далеко  ти  б  не  подалася,
шукаю  без  упину  рідний  звук.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2024
автор: Zak_Marko