моє альтер его не мислило іншого я
коли пішаком ще долало по полю всі клітки
і вже на червоній межі запасного ферзя
збагнуло природу Гравця взнало Хто Він і звідки
тепер озираючись на вдало пройдений шлях
на купу загроз і на їх дивовижну загубу
й на те чого внаслідок цього пішак мій досяг
не знаю як поступ останній робити ним буду
на восьму клітинку міг стати й зробитись ферзем
й відразу життя б моє стало на всі боки кращим
вважався б героєм й казав би що всі так живем
й авжеж би на мене ніхто не сказав що ледащо
проте мені видно Гравцю не потрібен тут ферзь
щоб виграти битву потрібен у цій клітці жереб
а той що живе в нашій білій конюшні зник десь
на інших клітинах пасеться Пегасом безперим
тому мій пішак і чекає це буде наказ
чи може оказія як дуже часто буває
й тоді заіржу і зроблю хід конем нагло враз
і ми врешті-решт подолаємо всі чорні зграї
а всім пішакам і довершеним турам слонам
скажу я одне наш Гравець з усіма як зі мною
і геть не важливо ким бути хотілося нам
у всіх альтер его живе лиш Гравцевою грою
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2024
автор: Щєпкін Сергій