Алі Крупа і 40 прокурорів

Алі  Крупа  і  40  прокурорів

Алі  Крупа  була  відома  чарівниця,
Як  добра  фея  із  дитячого  кіна,
І  хоч  давно  за  нею  плакала  в’язниця,  
Ні  разу  не  попалася  вона.
Чарівне  слово  «МСЕК»,  було  її  закляттям,
Лунке,  як  постріл,  сильне,  як  пурген,
Вона  ним  користалась  із  завзяттям,
За  вісім-десять  тисяч,  без  проблем.
І  множились  чудесні  справи  світом,
Всихали  ноги,  з’являлися  у  нирках  камінці,
Здоровий,  враз  робився  інвалідом,
Та  не  по  справжньому,  лише  на  папірці.
А  хто  хворів  реально,  не  казково,
Пороги  безнадійно  оббивав,
Алі  Крупа  з  такими  не  вела  свою  розмову,
Таких,  магічний  феномен  не  брав.
Помешкання  медичної  чаклунки,
Перетворилося  в  справжнісінький  Сезам  –  
Стоять  валютою  набиті  повні  клунки,
Коштовних  каменів  зо  кілька  кілограм,
Годинники  з  металів  благородних,
Прикраси  купами  виблискують  в  кутках,
Папери  цінні  з  банків  міжнародних,
І  списки  «зцілених»  на  зім’ятих  листках,
А  ще,  всіляких  документів  грубі  стоси,
Не  нерухомості  елітної  права,
Таких  багатств  ніхто  не  бачив  досі,
Хіба  колись  старий  Алі  Баба…
Але,  як  то  ведеться  в  справжніх  казках,
Не  завжди  буде  Масляна  коту,
Прознали  злодії  у  благородних  масках,
Про  пріснопам’ятну  цілительку  оту.
Ніхто  не  міг  здолати  їх  терору,
То  була  банда  відчайдушних  паливод,
По  за  очі,  їх  називали  «прокурори»,
Бо  мали  свій,  неперевершений  дрес-код.
І  почали  бешкетники  мутити  воду,
Ну  що  поробиш,  вже  такий  обрали  фах,
За  людські  гроші,  іменем  народу,
Злодіям  забезпечувати  дах.
Алі  Крупа  не  довго  опиралась,
Давно  шукала  спільників  сама,
І  час  від  часу  банді  чаклувала,
На  їх  потреби,  звісно,  за  дарма.
А  з  тих  харцизів,  призабувши  сором,
Через  одного  кожен  пенсію  злапав,
Каліками  зробилося  штук  сорок,
А  може  більше,  хто  їх  рахував?
У  всіх,  як  на  підбір  лиш  друга  група,
Хто  туговухий,  хто  підсліпуватий,
Хто  підірвав  у  теплім  місці  пупа,
Але  усі  спроможні  працювати.
Усе  йшло  гладко,  тихо  і  спокійно,
З  часів  прадавніх  і  аж  до  тепер,
Допоки  не  з’явились  хлопці  стильні,
Із  банди  на  імення  –  ДБР.
Підслухали  підступно  і  без  спросу,
«Сезам,  відкрийся!»  -  гасло  для  своїх,
І  влізли  своїм  хитрим  довгим  носом,
В  помешкання  кудесниці  Крупи.
А  там,  як  у  скарбниці  Соломона!
Хіба  цариці  Савської  нема,
То  був  джек-пот,  лиш  гідний  чемпіона,
А  от  Крупі  зазоріла  тюрма!
Чарівне  слово  «МСЕК»  позбулось  сили,
Програвши  не  магічному  «СІЗО»,
Підрізали  чаклунці  нашій  крила,
Позбавивши  свободи  заразом.
Зчинився  ґвалт,  піднявся  шум  і  гамір,
Її  колегам  всім  насипали  дубців,
А  головний  пахан  геть  видав  намір,
Їх  розігнати,  як  паршивих  горобців.
Ганьбою  МСЕК  покрити  і  позором,
Щоб  зник  з  історії  навіки  його  слід,
А  інвалідність  призначать  через  «Przorro»,
Хто  тендер  виграв,  той  і  інвалід.
Потуга  наша  гідна  й  нерушима,
З  корупцією  треба  тільки  так!..
Вернулись  ДБРівці  до  Києва  з  грошима,
Поїхав  за  Крупою  автозак.
Що  буде  з  долею  її,  не  зрозуміло,
Де  ділись  гроші,  не  відомо,  теж,
А  прокурорів  просто  відпустили,
Ну,  хворі  люди,  що  ти  з  них  візьмеш?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2024
автор: Костянтин Вишневський