***
Ще хтось лишає тисячі надій...
Ще хтось шепоче про янтарні далі...
Та Бог стинає трави молоді,
лишаючи лиш росяні вуалі.
І ти стоїш між тих кривавих рос.
Не йдеш до храмів, твій - перед тобою.
Якась гірка без меж Країна Оз,
що кличе світ до крайнього двобою
За цей останній віддих пів надій,
за цю останню правду і лжевіру,
що садить сад у душеньці твоїй
понад глибоку, нездоланну прірву...
23.10.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Леся Геник