Пожовкла вже зелень рідного краю,
Під літнім сонцем виплекана яка.
Вітрець роздмухує в небі заграву.
Дерева стоять, їх пустун не злякав.
Вони, як намальовані... Часу плин,
Коли вдягнені у багряні шати.
Від гілки вишні відривається лист...
Летить золотий! Де ж та тяжкість злата?
Природа - найкращий художник-митець.
Давай підем у гай і вростем у степ,
Де всі жалі спалить "вогнище" густе.
Давай відчалим подалі, хоч тепер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Маг Грінчук