Почорнів золотарник, посох звіробій,
Немов ковдра колюча жорсткі спориші,
Так осінньо стає на самотній душі,
Листя з вітром вступило в останній свій бій.
У багряне стікає руда акварель,
А по шибці - роси мовчазна течія,
Знов у літа й зими у бою нічия,
Жовтень далі ступає на вищий щабель.
Меланхолія стеле туманний кожух,
Лише квітів осінніх живі пелюстки,
Одягли на голівки барвисті хустки,
Просто осінь іде і не стишує рух.
29.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Інна Рубан-Оленіч