ПРОСТО ОСІНЬ…

Почорнів  золотарник,  посох  звіробій,
Немов  ковдра  колюча  жорсткі  спориші,
Так  осінньо  стає  на  самотній  душі,
Листя  з  вітром  вступило  в  останній  свій  бій.

У  багряне  стікає  руда  акварель,
А  по  шибці  -  роси  мовчазна  течія,
Знов  у  літа  й  зими  у  бою  нічия,
Жовтень  далі  ступає  на  вищий  щабель.

Меланхолія  стеле  туманний  кожух,
Лише  квітів  осінніх  живі  пелюстки,
Одягли  на  голівки  барвисті  хустки,
Просто  осінь  іде  і  не  стишує  рух.
29.10.2024  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Інна Рубан-Оленіч