де північ вказує напрям на мох —
на камінні яке причавлює
перекотиполе власної тіні —
там беззубість чиясь —
озброєна до зубів мудрості —
соломоновим рішенням
розкушує навпіл яблуко
й жодна з яблунь при цьому
не заперечує
бо сипляться кісточки з
шорстких колисок
аж похлинається ними вітер
здираючи врешті плач зі
стіни дощу
над перемоклим мохом —
мохнатеньким і благеньким —
з каменем на зеленій шиї
і смертельним передчуттям
життя
22.08.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Тарас Яресько