Як на землі та і в воді, усюди,
Живе багато, є тварини й Люди.
Ведвідь обжив сусідній ліс,
Буває, що в у двір до когось він заліз.
Тварина та підступна, хитра й зла,
Він травоїдних пожирає, оленя чи козла.
Від голоду бува траву пасе,
А то і падло уминає, їсть усе.
Чи вулик розорить, щоби насолодиться,
Людей вбиває, щоби крові їх напиться.
Така істота, то біда й нещастя,
Те краще обійти, якщо удасться.
Але коли біда прийшла у двір,
То тут сховатися не вдасться, вір - не вір.
Тоді потрібно братись за рушницю чи рогач,
Не допоможе ні молитва, та й дитячий плач.
Та не лякатися страхіття, вдень і вночі,
В пащеку бити, в писок і колоти звірю очі.
Не залізати у кутки, бо зло і там знайде,
Чудовисько оте саме з чужого двору не піде.
Все розорить чи перетопче і обгаде,
І від такого буде щасливе й раде.
Це я про те, сьогодні що твориться,
В наш двір ведвідь заліз, тож Люди схаменіться.
Та не ховайтеся, за рогачі беріться.
В. Небайдужий.
2024 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Небайдужий