Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.
Шемріння листя, що пізнало світ,
умиротворить будь-чиї печалі.
Нехай щасливий буде твій політ,
а я побрів у свою осінь далі.
29.10.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Микола Соболь