Магісте́рій

Кара  Божа  чи  бісі́вський  дар  –
У  минулім  бачити  майбутнє:
Грати  рок  на  ренесансній  лютні,
О́дами  возно́сить  дів  розпутних,
Дмухати  під  казанами  в  жар?

Не  знайти  ніколи  сенс  життя,
Якщо  маєш  хоч  єдину  звичку.
А  воно  прекрасне,  бо  не  вічне,
І  ніхто  іще  із  потойбіччя
Не  прислав  нам  правил  каяття.

Лиш  в  утробі  видно  всенький  світ  –
Від  його  початку  і  до  краю.
Та  нічого  геть  не  пам’ятаєм:
По  вустах  нас  янголи  вдаря́ють,
Щоб  не  сміли  Бога  прогнівить.

Знічені  неві́глаством  своїм,
Бо  немає  щирості  між  нами,
З  вірою  у  філософський  камінь
Труд  людський  ми  топчемо  ногами,
Збуджуючи  грішне  у  святім.

                                               Жовтень  2024  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2024
автор: Олександр БУЙ