Розкувався коник.

Розкувався  мій  коник  гривастий,
Тож  не  можу  тепер  я  попасти,
В  край  той  рідний  де  зріс  з  пелюшок,
Мамин  голос    і  спів  чув  пташок.

Поле  маком  червоним,  іскриться,
А  за  ним  колоситься  пшениця,
Хмарки  ген  десь  далеко  пливуть,
Теж  шукають  дорогу  мабуть.

Небо  синє,  таке  тільки  сниться,
Сонце  зверху  лагіддям  палає,
Вітерець  молодий  обіймає,
Дощик  крапне,  й  веселка  заграє.

Тож  невже  не  дійду,  не  прийдеться,
Може  кузня  в  дорозі  знайдеться.
Вийде  к`оваль  й  поставить  підкову,
Тай  поїду  додому  я  знову.

Залишилося  геть  недалеко,
Бачу  край,  там  літає  лелека,
СпІшусь  я,    і  коня  поведу  в  поводу,
Без  підкови,  на  трьох,  а  дорогу  дійду.

В.  Небайдужий.
Жовтень  2024  р.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2024
автор: Небайдужий