Бітум ночі

Твоє  серце  струм,  що  живить  мої  слова,  —  відповідає  їй.
І  розвертаючись  назад  наливає  в  бокали  сонце,
Яке  трохи  й  закотиться  за  горизонт,
І  мовчання  потрапить  у  бітум  ночі,  майбутньої  втечі  його.  Вуста
Він  навмисно  стуляє,  не  в  силах  сказати  більше  
За  те,  
Що  повинен  злучити  прощання,  як  неможливість  
Проникнути  далі,  
Вириваючи  шнур  життя  
Що  живить  безодню  за  комою  горизонталі.
Тепер  я  вдаватиму,  наче  не  знаю  тебе,  —  відповідає  їй,
Я  питиму  сонце  і  крастиму  ніч  в  безсоння
Відвернувшись  від  голосу  і  від  надто  палких  обіймів,
Щоб  ти  воскресала  у  пам’яті  маревом  слова.
Наповню  тобою  схвильовану  зорями  ніч,
Як  травень  впивається  цвітом  надій  бузкових.

22.06.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2024
автор: Володимир Каразуб