Роки між пальців – наче риби…
Уже дзвенять весілля срібні,
І закохалися – сини…
Ми не молодшаєм з роками,
І лихоліть жорстока пам'ять
Топтать приходить наші сни.
Дитинству - в теплих снах літати...
Ти бачиш: ми ж-бо не одні!
- Ще є кому в ставках купатись,
Босоніж весело ступати,
В обіймах наших - міцно спати
І бачить іграшки вві сні...
Завчасно - прикро буть найстаршим,
Однак, як звикнеш – вже не страшно.
Немов нестримна повінь з гір,
Шумує молодість весела.
Але ж повинні бути й скелі,
Аби тримались береги.
Минуле наше – ч’єсь сьогодні.
Отож, від лячної безодні
Ми юним – захисток, стіна…
Ще прийде час відчути сину,
Як ті, що світ земний покинув,
Із неба співчувають нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102520
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.11.2008
автор: Кузя Пруткова