ізлегка вітер опускає темну днину
ізфарисеївшись добряче у світську годину
іду я пішо мов терняструмок
ізвеличаючись наставнобілим тилом
збираючи лід-солод мов картаве скло
іде неповість буреносно й чтиво
легенько підкидає барструмок
дволику індіану в барахлистім диві
швиряє гудзотоком дваріонистий клубок
зверхносить шерстьдобро і споконвіку
текільнобарвним задається світпоток
ледь гормональні фрізи завиблискують до юзу
шпилястобокі помічні дари боговисот
праскують подивом злиденні справи
зі смаком каворадості зрадіють ніші між турбот
зведеться у полярному мульсійному видінні
немов казководавній сортовищий жарт
дарунки індіани соневицькі дикі
у баштизаметілі спаяний фортбоаярт
ізбукобамблений зажитком сумніву завитий
знедоленозалистий віє здавна music art
14.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький