Ми сонцезалежні

Ми  сонцезалежні.
Ми  сяємо  навіть  коли  мінус,
мов  павутинка  вбрана  в  іній.
Кожна  риса  витончується  квітами,  
вкритими  памороззю  у  сонячнім  промінні.
Крізь  дзеркало  криги  проглядає  сутність  і  глибина,
бездоганна,  як  на  початку  сотворення  світу.
І  ми  шукаємо  одвічну  мудрість  єдності  і  любові  
з  деревами,  храмами  і  людьми.
Ми  відновлюємо  їх  
навіть,  коли  здається,  що  все  втрачено.
....
Спогади.  
Вони  мов  рахунок  в  банку.
Вони  повертають  нам  себе  навіть  на  межі.
Нагадують.  
Просвітлюють.
Підкреслюють  значення.
І  пригадуються  речі,  
які  були  в  особливий  спосіб  мені  довірені.
Вони  і  досі  чекають  на  поличці  шафи.
І  це  завжди  для  мене  мій  безперечний  доказ.  

25.10.2024р.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2024
автор: Іванюк Ірина