Піднявши вгору флору,
Що не кориться,
Труну дзеркальну
Запустивши в озеро,
Піти блукати
Між осик засніжених
Та диму дім
Спокою не дає!
Для волоцюг,
Що сплять на лавах босими,
У снах їх риб’ячих,
У дощ в колисках росяних -
Іch nicht, Іch nicht-
Вистукує, мов молотом
Голодний дятел сивому круп’є…
Тебе ж я прошу не барися з рішенням!
Скрути тире, збери у довгу пасочку,
Мерщій давай
У підсвідомість збурену,
Склади у складі золотого дня.
Між крил, копит, між рогів,
Що заблюрені*,
Що наче ангелом
З небес запрошені,
Додай мене у сни в які занурені
Зимові мрії дикого коня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2024
автор: bloodredthorn