І ти вже дорослий — плани, робота, родина.
А мрії згасають і кожного дня ти— не ти.
Дивись як в тобі помирає нещасна дитина,
Що мріяла стати… що мріяла точно змогти.
Буть космонавтом, актором, відкрити притулок
Зібрати у купу бездомних, самотніх котів.
Та ти вже дорослий. Дивись-но, дитинство минуло
І ти вже забув як сильно цього ти хотів.
Реальність диктує нам правила, креслить рамки,
Звʼязує очі купюрами, страхом, вірою.
А ти вже дорослий— мовчки зализуєш ранки,
Душу тримаючи силою.
22.10.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2024
автор: Вікторія Коваль