Заплітає у коси вже осіння красуня
Золотаві покоси та літневе відлуння,
Мальовничі простори та барвисту калину,
Веселить, забавляє, мов маленьку дитину.
Тче мереживо з листя, додає трепет серця,
Навіть згадка ласкава у ту мить відгукнеться,
Зазвучить ніжна мова, як з колиски дитинства,
Заясніють бажані почуття материнства.
Все з'єднати зуміє, у красі її сила,
Ось, вже бачиш калину до листків прихилила,
Виграє вся чарівність, наче сонячний промінь,
Обіймає, мов ненька з теплотою долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик