Блакитна акварель і жовтий олівець,
Червоного ледь-ледь нанести на палітру...
А скоро листопад, і осені кінець,
І змиють всю красу дощі з поривом вітру.
А поки що - іду, і листя шелестить,
Каштани у траві, мов карі оченята.
І тихий рай в душі - о, зупинися мить!
Але вона ніяк не хоче зачекати.
Ось тут, у храмі дня, я щиро помолюсь,
Де замість сотень свіч хтось засвітив калину.
До самої землі низесенько вклонюсь -
Помилуй, Боже, рідну Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2024
автор: majra