Зорі скінчились! Плюмажі
Знову злетілися на мідь!
Крізь розгорнуті трельяжі
Довелось мені світить.
Бачу день і ніч, і шершня,
Слід пітьми веде в каньйон,
У клітках висять корогви,
Німб горить, як медальйон.
Не забути б просто престо!-
Стань-но свідком мій makeup,
В тихих довгих листях скреслих
На березових бруньках.
Та не все сказати вмію,
Обійму хутро колін,
Херувіми теж, як діти
Неба темних синіх стін…
P/S
малюнок з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2024
автор: bloodredthorn