Я би змила із тебе втому і осінь,
Увесь розділ печалі і соти тривожних днів.
І кололо б долоню русяве твоє волосся
І зарухалось в серці усе, що колись хотів.
Подарунком багряним упала до ніг наша казка,
Три секунди любові і вічність солодких розлук.
Обіймає твоїм "кохаю" мене Божа ласка,
Простягає нечувану силу тепер до рук.
Вміння бачити все, крізь шпаринку в небі,
Вміння чути печаль у журчанні води.
Пізнавати себе і ніхто не промовить: "Не треба,
Їм не можна туди, тож і ти, ніц, ну-ну, не ходи!
Авторська начитка https://youtu.be/w1fhHtf13C8?si=EOMizTYs8DeFG34F
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2024
автор: Kлер Клер