в снігу і я і Ти
немов пір'їни осипаються із неба
у храм душі зійшли лиш ми
засяє сонце непокірно й більш не треба
в снігу і я і Ти
немов в заквітчано-зимовій позолоті
спіткає сніг де він і ми
втечемо радо але після роботи
в снігу і я і Ти
два персні борозденкою свячені
лиш усміх танець сніг і ми
кружляєм в парі більш нікого і не треба
в снігу і я і Ти
покриті інієм мов сріблом задушевним
накриє ніч й палітру піч
кохаймось разом й більш нікого нам не треба
в снігу і я і Ти
кружляєм в санях мов запеклі діти
у радості душі надії тил
пізнаєм радо долю щоб нічого не хотіти
снігу і я і Ти
блукаємо вві сні шукаєм кращу долю
у вічність заметіль де лише ми
все уповаємо на милість й Божу волю
в снігу і я і Ти
два зернятка прикуті та безмежні
в слідах весни блукаєм ми
у доблесті чеснот постійні обережні
в снігу і я і Ти
де сонце запалає засмиренно
засяєм вогником лиш двоє ми
немов пізнаєм ласку в синім небі
в снігу і я і Ти
немов пір'їнки замирають у коханні
у храм душі прийшли лиш двоє ми
спіткає щастя в божестві у даруванні
12.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький