Золота осінь немов королева
Дарує нам щастя - блаженну мить.
О , яка прекрасна - пора Жовтнева!
Коли на деревах листя золотить.
Сонечко теплом , ще зігріває сад
Забагрянило у барвах листя.
А завтра прийде у гості Листопад
З сніжних гір ,як король із захристя.
Жовтень окутав сизий - сизий туман
Про себе дає знати , вже зима.
А небо на хвилях струн ,як океан...
Ллє дощ ,то падає сніжна імла.
Опадає жовте листя під ноги
Тополя з вітром у вальсі кружляє.
Курличуть білі гуси край дороги
Мінорна нота серденько крає.
Золота осінь одяглась в оксамит
Дуб з голови капелюх знімає.
Біжить кінь сиплеться іскри з - під копит
Листопад білий сніг засіває.
Незрівняна краса у падолисті
Осінь ставить на листі круглу печать.
Художник малює пейзаж над містом
Надихає нас божа благодать.
Ще не біла зима ,ще тільки Осінь...
Нахиляє сонце - золотий час.
А дні за днями - поміж верболози
Спливають у синє море від нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Чайківчанка