Небо не плаче. І це не сльози.
Це – усвідомлення змін.
Осінь стоїть у статичній позі
понад 120 годин.
Осінь терпляча, вона вже має
чемність не зносити з ніг.
Тепло усміхнена, стоїть чекає.
Це не злодійський набіг.
Будуть морози, та це ще не скоро.
Поки вологий туман
робить неясними жести і голос –
пляни плете для містян.
Будуть морози, а після розмаї –
благодіяння життя.
Осінь стоїть і терпляче чекає
своїх дарів прийняття.
12.10.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Ольга Олеандра