Підморозило в нічку осінню зелені стежки,
Зимній холод скував літні квіти.
Хтось розсипав кленові різьблені листки.
Мов яєчні жовтки розігріті…
І терни всолодив, і всоромив шипшинові діти.
І біленьким пушком яр навкруг обробив,
Аж двори сколихнули прозорі трембіти.
Вранці тиша молилась на сонце- маля,
Щоби холод змогло одігріти.
Обіймали степи самоту- журавля,
Що студеним вітрам дасть попити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: fialka@