Доки щастя іскриться в твоїх очах,
Доки тінь твого сонця палить мости,
Йди вперед,забуваючи біль та страх,
Бо найбільший твій страх це ти.
Доки пам'ять бентежить чужі серця,
Доки світ тебе ставить на стерті коліна,
Тримайся відважно до свОго кінця,
Бо ти є Людина.
Доки голос тремтить як тендітна струна,
Доки ніжність твоя не пізнала кордонів,
Якщо раптом життя це холодна стіна—
Напиши на ній ряд законів.
Хай закони ці рвуть всі стандарти й нитки,
І загоюють твОї коліна.
Бо найбільший закон твій— то тільки ти,
Й лиш тоді ти насправді Людина.
08.09.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Вікторія Коваль