Зараз свій телефон переводиш у вібро,
поліруєш думки, як м'яка мікрофібра,
поринаючи в тишу блискучу і чисту.
Витираєш всі плями, викреслюєш числа.
Коли більш не бажаєш гучного режиму,
то сильніш відчуваєш усе що незриме.
Але час у реальність вже тягне за руку,
де звикатимеш знову до бруду і звуку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Ася Оксамитна