У нас вкрали весну, коли ночі поминки,
Відспівали від сну когути-глухарі.
У нас вкрали весну, як зимові обжинки
Поховали мороз на ріллі-цвинтарі.
Сполохнув небокрай від нестями і горя,
І розверзлась ганьба, як драконова пасть.
Посивіла верба на плацдармчику поля
Не знайшла у собі навіть сили упасть.
І стоїть наче мати, чекає на сина,
А навколо гримить до нестями війна
І безкрая, як степи туга журавлина
Знов несецця за обрій ганьба руйнівна.
У нас вкрали весну, коли ночі поминки,
Відспівали від сну когути-глухарі.
У нас вкрали весну, як зимові обжинки
Поховали мороз на ріллі-цвинтарі.
Повернемо весну, коли знайдем коріння
Боронимо її, як свою рідну мать.
Нашу Волю святу, наче сонце проміння
Перемоги жагУ нікому не здолать!
Козак =GrafBorisfen=
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024738
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: GoldKing