Десь далеко, на початку світу,
На Олімп упали небеса,
Благодатну і теплом зігріту
Древню землю вкрили чудеса.
Там звучать сиринги і кіфари,
Плаче-стогне змучений Орфей,
Линуть світом гімни і фанфари…
Скрізь античний ожива музей.
Знов трагічні ролі Мельпомени,
Талії легка й весела гра,
Олімпійський смолоскип спортсмени
Запалили й тихо догора.
У полоні рухів Терпсихори,
Мов багаття – танцював весь світ,
Всі Атланти і Каріатиди
Кам’яні, немов знялись в політ.
Дивувались цьому смертні люди,
Не збагнуть, у чому ж уся суть?
Невже знову Зевс тут править всюди?
Одна мить - і міфи оживуть…
Безкінечні, кручені меандри,
Наче відголоски тих часів,
Кличуть знов у невідомі мандри,
Міфів світ і фантастичних снів.
14.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Інна Рубан-Оленіч