Осінній сум
Спустився день на вицвілу траву,
Осінній ранок просить звеселити,
Та ніч ще натягає тятиву,
Аби дощем із хмар густих пролитись.
Похмурий ранок знов пряде туман,
Невесело йому живеться нині.
Похнюпив свою голову дурман,
Цвітуть наперекір всьому жоржини.
В долонях осені пишніє свіжий мох,
Життям насолодитсь він уміє,
І хоч від росяниць давно промок,
Та виглядає сонечко несміло.
Осінній сум… Усюди слід його:
В очах людей, комах, птахів, звірини.
Лиш кетяги горять, наче вогонь,
На кущиках достиглої калини.
15.10.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Ганна Верес