Здавалося дивлюсь в бурштин, такі глибокі очі
І знову я відчув натхнення, хоч би не на мить
Обожнюю дівочу посмішку, і так люблю дівочі
Кохання погляди, не в змозі вже себе спинить
І кожен новий ніжний погляд збуджує мою уяву
Здається в полум’ї згоріти можу в одну мить
Тепер здолати хочу, перейти свою душі заплаву
І так, щоб шлях мій вже ніхто не зміг змінить
Приємно так відчуть життя і вічність та свободу
І змінювать не треба те чого неможна вже змінить
Не розбиваєш більше ти промерзлі брили льоду
За правду не потрібно більше буде сльози лить
Пронизливий такий, нестримний погляд бачу
Його я відчуваю глибоко в своїй душі печерах
Не відпущу ніколи вже бо точно знаю не пробачу
Лишив слід свій на всіх проклятих моїх стінах
Як в дзеркалі побачу справжнього себе самого
Бурштин переливається постійно мов моя душа
Так хочеться відчути щастя чистого, простого
Згораєм, хочеться так серце рветься та бажа
Здаватися ми звикли кращими ніж є насправді
Давно від цього відійшов, бо не змінити нас
Не кожен джентльмен й далеко вже не кожна леді
По факту узнаєм, що хтось доярка, хтось свинопас
Але ж так хочеться повірити у погляд той дівочий
Вдивитися в бурштин, побачити, що там є в глибині
Щоб справжнім образ був, не награний, а повний
На кожній звук відчути хочеться показаній струні
19.10 2024 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2024
автор: Ярослав Яресько