[img][/img]
Стирають дороги підошви товсті –
Не стій, голоногий, як вірний меті.
Говорить каміння теплом сонцеднів –
Босоніж відчуєш розмову шляхів.
Яко́ю б не бу́ла далека дорога
Яка б не була́ твоя перемога
До мрії, що кличе,
До мрії величчя –
Не бійся!
Не стій!
Надії з корінням не рве буревій.
Рости! Розвивайся! На місці не стій!
Перекотиполем безвольним не будь –
Ти сам обира́єш і компас, і путь.
Не стій! Не стій! Не стій!
Нехай не лякає захмарність вершин –
Хай навіть на шля́ху ти будеш один
Неспинним будь в русі,
Неспинним будь в дусі,
Неспинним!
Маячить фіналом початок ходи́–
Не втримає гребля стрімкої води́.
Широкому полю – широкий крил мах.
Здіймайся надземно – будь вільним, мов птах!
Колючого терня ніяк не минеш –
Ти перший шляхом своїм власним ідеш.
Ким будеш, ким був ти, ким є – не забудь.
Кінцева мета хай осяює путь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2024
автор: Максим Лободзинський