ГОРДІСТЬ, ЯКІЙ ТРИДЦЯТЬ ТРИ
Ось мама я вже тридцять три,
І теж була́ тоді субота,
Скидали листя явори,
З’явилась материнська нота.
Той щастя біль й дитячий плач,
Те синьооке Янголятко,
Із крихітки давно силач,
І дев’ять ро́ків сам вже татко.
Не віриться, та час минув,
Збігали дні кудись невпинно,
Недавно ще малим він був,
І все чому́сь так швидкоплинно.
Дивлю́ся я і є сліди,
Сліди від кроків, де проходить,
В опіці Божій він завжди́,
До чо́го йде – усе доводить.
Росте щоразу у званні,
Довіра є людей до нього,
Від цьо́го радісно мені,
Радію я за сина сво́го.
Нехай Госпо́дь оберіга
Мою кровинку й далі всюди,
Нехай здоров’ям напува,
Щасливим за́вжди син хай буде.
Ну а щоденно молитви́
Молити буду я за нього,
А вишиттю його канви́
Хай не зашкодить, геть, нічо́го.
Крильми́ хай Ангел обійма,
Ісус попе́реду ступає,
Причиста хай Покров трима,
Й нови́х висот в житті сягає.
19.10.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР