А мозок живе рефренами,
Пре життя повз глухий екран.
Ворожнеча безодні з генами,
Замість крові тече уран.
Назвала би це "аварія",
Цих бездарних подій-сполук,
Та засинає опліч апатія.
І сміється з себе продукт.
І гадали на картах в місці, де,
Згорів і воскрес сарай.
Помилився - і мозок дико рве,
Із провалля: "живи, вставай..."
Все підроблено, причаровано,
Нудить попілом втікача,
Серед безвісті я оголена.
Для аналізу глядача.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2024
автор: Eli Romantica