[b]Старіти?... Ні, не хочу звісно.
І з болячками мені тісно…
Не хочу зморшки розглядати,
Над сивиною сумувати…
Та от онуків обіймаю
І Божу істину сприймаю,
Що старість теж треба любити -
Не всім дано її зустріти.
Тож полікую всі хвороби,
В народі кажуть – «злижу з лоба»
Усі сивини зафарбую,
І трошки зморшки замаскую.
Курс визначаю на майбутнє,
На світле, добре й незабутнє!
В житті триматись за надію,
Що втілить у реальність мрію.
Діждатись правнуків завзятих
Та пирогами пригощати.
Співати ніжну колискову,
Читати казочку чудову.
Відповідати на питання,
Котлетки готувати зрання.
Збирати у парку листочки
І зустрічати з дитсадочка.
Табличку множення учити
Й сонячних зайчиків ловити.
Бог моє бачить гартування,
Тож відкладає час останній.
Дарує час, щоб зрозуміти,
Заради чого варто жити!...[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: Людмила Лайтер