У ніч, коли зорі, немов діаманти,
В безмежжі сяяли небесних просторів
Й на землю спускали свої аграманти,
Серця молоді' вже не знали споко'ю.
І запах трави в цю зати'шну годину,
І місяць, що в зорях малює кохання,
Прийшли до нас, юних, на тиху гостину,
Почути щоб світле в любові зізнання.
Зірки усе бачать – вони наші свідки,
У їхньому сяйві карбуються миті…
Найкраща у світі твоя я лебідка,
Коханням серця наші вічно налиті.
Блистіли вогнями ясні' твої очі,
У них відбивалися мрії й бажання.
Ми разом під небом, під куполом ночі…
Шептав ти мені найпалкіше зізнання.
В цю ніч ми літали в небеснім просторі,
Слова твої теплі злітали у космос.
Кохання під зорями – поклик це долі,
Відлунює в серці моєму твій голос.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А