У 2004 році на основі літературних джерел підготував історичну розвідку «Україна хрещена». Пізніше опублікував і-неті під ніком Т. Василько (посилання нижче). Відтоді промайнуло чимало часу і до моїх вух потрапила інформація, як привернула мою увагу, А саме: файнезні учені провели генетичні дослідження потомків т.зв. руських князів. І ОГО! Що виявили: половина їхніх потомків германської крові, а половина слов’янської. І тут же згадалися начебто маловажні літописні і знову начебто опуси: Хельга Олегова (на київську манеру Ольга) – донька перевізника, князь Ігор чомусь «старий», а в «Повісті ВЛ» князі діляться на Ігоревичів й Ольговичів. І чомусь ті Ігоревичі й Ольговичі не чубилися, як то кажуть «стінка на стінку», а мирно уживалися і навіть разом воювали супроти зовнішнього ворога. А ще якийсь Рюрик, що зник на століття і раптом виринув, наче нізвідки. А ще, як то київським князям дісталися земель ледь не до Північного моря. Залишається тільки вигукнути: Cherchez la femme – шукайте жінку! Пошукав. І,не повірите, знайшов. Аж двох! Але усе за порядком. Спочатку незаперечні історичні факти:
У 1862 році київський князь Аскольд успішно поборює Новий Рим, той, що ще називають Константинополем і Царгородом (столицю Римської – народне Візантійської імперії). Трохи не доборов! І на те була свята причина: Матінка Божа Пресвята Покрова того не дозволила. Аскольд охрестився (тмутороканськими єпископами) і повернувся до Києва. У навздогін йому до примчали імператорські посли зі скринями золота, срібла й уклінним проханням побити хазар. Аскольду тлумити хазар не вперше, але не цілий каганат. А тут «І хочеться і колеться». Зважив Аскольд свої силоньки (військову потугу) і сили супротивника і вирішив, шо тре шукати підмоги. Послав послів на південь, у Тмуторокань – там шос дали. Послав послів на захід - а там, як і тепер, багато наобіцяли та мало дали. Послав послів на північ до Великого Ярла…
А тепер конспірологія. Але доказова!
Пливли-гребли ті посли, а посли не простолюдини, а вельможні київські бояри, спочатку Дніпром, а опісля пересіли на коней та підводи. А там десь знову пересіли на човни. Та й далі перебиралися то з човнів на коні, підводи, то знов у човни. Та й біля Ладоги здибали перевізника на ймення Рюрик. Розбалакалиси, та й повідали йму про захцянки свого князя й попросили доправити їх до Великого Ярла. А той їм: «Та нашо вам той Ярл. У мене он шваҐро орудує цілою ватагою нероб-здирників (збирачів данини). Він то і стане вам у пригоді, лиш би платили». На тому майже й погодили. Але хитрий Рюрик зажадав породичатися з самим київським князем. Звісно, посли послали гінця до Києва, де дістали згоду Аскольда породичатися з Рюриком.
А далі Олег посадив своїх здирників-розбійників, які були і вправними воями, і помандрував до Києва.
Була битва з хазарами. А коли готувалися до битви та під час і опісля битви, Олег побратався з київськими боярами. Хазар побили, пограбували, та й повернулися по осідках. Спочатку грабунки ділили, опісля їли, пили, а коли протверезіли, то й про сватання згадали. І тут найцікавіше: НЕ БУЛО У РЮРИКА СИНА! Жодного!!! Але була красна діва Хельга. Кияни спочатку звали її Хельгою Олеговою, бо привіз її до Києва Олег, а опісля Ольгою. Так появилося на світ нове ім’я. А ще АСКОЛЬД НЕ БУВ БЕЗДІТНИМ. Може дівчат у нього й був цілий гарем, а от СИН лише один –ІГОР!
У ті часи було звичним, що жінку князю, королю привозили. Не буду вдаватися до порівнянь зі збіжжям, дровами чи снопами, але привозили – прямо у двір! Отож Олег повіз Хельгу до Києва. І тут то вийшов казус. Доки в Ладозі ділили, їли пили, то Аскольд, натхненний перемогою, а найбільше тим, що виконав захцянку самого Римського імператора, забаг породичатися з ним. Аскольдові князі ще не відкланялися Цар-Граді, як біля Києва причалили човни зі сватами. Отож північним гостям довелося довгенько чекати княжої аудієнції. А доки чекали, Олег довідався причину такої нахабної негостинності. Тож не дивно, що вступив у змову з побратимами боярами, які були незадоволені Аскольдовою християнізацією Києва та ще й тим, що порушив клятву дану Рюрику.
Княжі посли принесли, чи то привезли, невтішні новини з Цар-Града і цим відкрили Київські врата. Але наївно вірити, що на тих вратах отак собі ні сіло ні впало продірявили Аскольда. На очах усієї свити та й зівак містян. У наші дні такого уявити не можна, а в ті часи й поготів.
Гостей з почестями зустріли, усадили за столи, поруч господарі всілися, їли, пили і Аскольда отруїли. Але люду сказали інше. Тож кияни щиро оплакали свого звитяжного князя і… пораділи новому князю і, особливо, його чарівній дружині. І все? Напевне запитаєте, а хто друга жінка? Відповідаю: овдовіла дружина Аскольда, яка стала дружиною Олега. От і розгадка, чому Ігоревичі не ворогували з Ольговичами – були ж бо синами однієї матері!
Щоб наведена версія стала істиною достатньо розділити Ігоревичів і Ольговичів. Генетичні дослідження уже є! Впевнений, що усі Ольговичі германської крові, а Ігоревичі – слов’янської!!!
Але це ще не усі опуси ПВР. Ігор загинув у віці далебі за 50 років. …І осиротив малолітнього Святослава. Скільки ж то було літ Ользі, коли народила первістка. І який вигляд мала, звісно, що на княжих медах,та Ольга, що до неї ще сватався римський імператор? Може то Великою Княгинею Київською і матір’ю Святослава була зовсім інша жінка з тим же іменем – Ольга?
Своє я сказав, кажіть і ви шос!..
14,15. жовтня 2024 року.
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516185
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516186
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: Т. Василько