[i]Крізь обрамлену призму...
[/i]
Нестерпно лишатись беззахисно винним у тиші:
Прірва доносить про білість вогню-молока.
Чорні овали скидаються тугою ніші,
Мов їхнє спасіння - незаймана роль вітряка...
Світ роз'єднало посушливо-зрадницьке літо,
Сонними віями ніжно лягло на зворот.
Вгору скотилось обрамлене поглядом сито,
Ласа омана чинних до сяйва турбот...
Усе недописане все ще зосталось у парі:
Хай обпікає своїм ненаситним крилом.
Лишатись у тиші - немовби тонути в муарі,
Де тінь замовкає, умита починним звеном...
08.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: Сара Ґоллард